135 років від дня народження Євгена Кротевича

135 років від дня народження Євгена Кротевича

23 січня виповнюється 135 років від дня народження Євгена Кротевича – українського письменника і драматурга, члена Спілки письменників УРСР. Він народився в 1884 році в селі Журавка Звенигородського повіту Київської губернії (нині – Городищенського району Черкаської області) в сім’ї вчителя.
У 1903 році Євген Кротевич приїхав учителювати в м. Шендерівку (нині – село Корсунь-Шевченківського району Черкаської області), де присвятив чотири роки свого життя навчанню селянських дітей. У місцевих жителів надовго залишилась пам’ять про доброго і уважного вчителя. Із покоління в покоління передавались про нього розповіді. У той період великий вплив на становлення майбутнього письменника мали твори Тараса Шевченка, вірогідно, що саме він доніс Кобзареве слово до жителів Шендерівки.
Пізніше у своїх творах Євген Кротевич яскраво відобразив умови життя і побуту жителів м. Шендерівки. Зокрема, у романі «Сини землі» він повідав про долю дівчини-сироти Маринки, яку силоміць віддали заміж за багатого односельця. Не витримавши наруги чоловіка, вона вночі повісилася у садку на вінчальному рушникові.
Немало цікавих фактів з життя Євгена Кротевича в період його вчителювання в Шендерівці записав від односельців вчитель-краєзнавець Микола Харченко. За одним зі спогадів, Євген Максимович стверджував, що за час його вчителювання в містечку лише одна дівчина змогла закінчити школу. Нею була кріпачка Оксана Чуприна, дуже талановита та різнобічно здібна. Вона гарно співала, малювала, декламувала, компонувала чудові візерунки для вишивання. Євген Кротевич виявив бажання допомогти дівчині і при нагоді звернувся до власниці графині Єлизавета Колонна-Чесновської з проханням підтримати обдаровану дівчину. Від’їжджаючи до Санкт-Петербурга, графиня забрала Оксану з собою. Проте по дорозі залишила її в жіночому монастирі. Невдовзі дівчина померла після виснажливої хвороби.
У 1911 році Євген Кротевич закінчив юридичний факультет Імператорського університету Святого Володимира в м. Києві. Згодом викладав українську літературу в гімназії, завідував відділом наросвіти в м. Богуславі.
З 1922 року проживав у м. Києві, очолював літературні частини в театрах імені М. Заньковецької та імені І. Франка, викладав українську літературу в технікумах і вищих навчальних закладах м. Києва. Він не поривав зв’язків із Шендерівкою, листувався з учителями, цікавився новинами села.
Перші твори Євгена Кротевича з’явились у пресі в 1906 році, коли він працював учителем у Шендерівці. Серед ранніх творів письменника – лібрето опери Кирила Стеценка «Полонянка», п’єса «Сентиментальний чорт», новели й оповідання.
У Києві Євген Кротевич мав нагоду зустрічатися з багатьма видатними діячами української культури. У ґрунтовних спогадах «Київські зустрічі» письменник розповів про Михайла Старицького, Миколу Лисенка, Івана Нечуя-Левицького, Лесю Українку, Михайла Коцюбинського, Івана Франка, Кирила Стеценка, Марію Заньковецьку.
У доробку письменника – романи «Звільнення жінки», «Сини землі», «Понад Славутичем-Дніпром», п’єси «Син сови», «Секретар прем’єр-міністра», «Вовченя», «Сад цвіте», а також оповідання, байки, фейлетони, новели, епіграми, переклади українською мовою.
Помер Євген Кротевич 29 травня 1968 року в Києві. Похований на Новому Байковому кладовищі поряд з могилою дружини, акторки Клеопатри Кротевич.
Особистий архів письменника зберігається в Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України та в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського НАН України.

Людмила КОЧЕГУРА, головний зберігач фондів Заповідника

залишити коментар

Create Account



Log In Your Account