Данило Столбунов: «Ми перші, хто відкрито говорить про свій статус»

Данило Столбунов: «Ми перші, хто відкрито говорить про свій статус»

Фото з Facebook

ВІЛ – це не вирок. Неодноразово це доводять люди, які попри ВІЛ-позитивний статус живуть активним життям, створюють сім’ї, народжують дітей. А також допомагають іншим «позитивним» побороти свій страх, жити супроти всіх стереотипів, які сформувались у суспільства. Отож, знайомтесь, Данило Столбунов, активний громадський діяч, співзасновник благодійного молодіжного руху «Teenergizer»

– Привіт,  розкажи коротко про себе. Чим ти захоплюєшся?

– Мене звати Даня, мені 21 рік, проживаю в Києві. Протягом п’яти років навчався в медичному коледжі столиці, але на останньому курсі забрав документи через громадську діяльність. Захоплююсь буддизмом, дайвінгом та музикою.

– Скільки років ти живеш з ВІЛ?

З ВІЛ-позитивним статусом я з народження, у 8 років почав приймати антиретровірусну терапію.

– На скільки важливо підтримувати організм терапевтичними засобами?

­– Це важливо, бо саме мої пігулки мене роблять безпечним та попереджають погіршення стану здоров’я. Я аж ніяк не відрізняюсь від людини без статусу. У наш час важливо навчити решту молодих пацієнтів саме так це сприймати. Адже наразі якість комунікації лікар-підліток дуже низького рівня, особливо ні лікарі, ні соціальні працівники не вміють правильно спілкуватись із молоддю.

– Чи спостерігав ти зміну поведінки у людей, коли вони дізнавались про твій «позитивний» статус?

– Так, неодноразово, але я вже давно навчився сприймати наляканих людей як не інформованих та тих з якими треба працювати. А взагалі це по-різному проявляється, від емоцій на обличчі до поглядів, але я не сприймаю це близько до серця, бо не вважаю свій статус вироком.

Фрагмент чату з Данилом Столбуновим

Ти є співзасновником благодійної правової організації «Teenergizer». Розкажи, будь ласка, про основні напрямки її діяльності.

– Насамперед «Тінерджайзер» – це юридично-благодійна структура, але ми вважаємо себе як рух. Рух молодих та активних, які будують свій вільний від дискримінацій світ. Ми не боремось, бо боротись це деструктивно, а от ми будуємо щось, що буде вільним від чогось поганого. З’явився «Тінерджайзер» завдяки єдиній на той час (2014 р.) групі підтримки для підлітків з ВІЛ-статусом. В Україні ми також перші підлітки, що займаються проблемами саме підлітків. Також ми перші, хто відкрито говорить про свій статус.

На групу також приходили наші друзі та знайомі, тобто ми не були закритою з ярликами групою. Цей молодіжний рух заснований для того, щоб допомагати підліткам прийняти себе, саморозвиватись і за потреби захистити їх права.

Що ще ви плануєте зробити ?

–Наразі ми просуваємо онлайн-консультації, щоб допомагати підліткам зі складними станами. У додаток до цього популяризуємо секс-освіту. Разом  з партнерами з Національної Молодіжної Ради плануємо адвокацію з парламентом.

– Щоб ти порадив людям, які знають свій діагноз, але не знають як жити далі?

–У разі виявлення ВІЛ-позитивного статусу треба спробувати знайти в собі сили і прийти в групу підтримки для таких самих. Дуже важливо вміти поділити емоції у групі з тими, хто тебе зрозуміє. Це очистить і дасть сміливості. І просто жити далі так само,  як було до цього. До речі, у «Тінерджайзер» є група підтримки для ВІЛ-позитивних, інформацію можна знайти на сайті.

Інтерв’ю записала Руслана КОСТЕНКО,

студентка 2 курсу спеціальності журналістика ЧНУ ім. Б. Хмельницького

 

залишити коментар

Create Account



Log In Your Account