Ірина Ванникова: Пишаюся невтомними ентузіастами

Ірина Ванникова: Пишаюся невтомними ентузіастами

Ірина Ванникова: Пишаюся невтомними ентузіастами

Робота керівника соціальних проектів МХП – це не лише щоденна праця, а й неймовірні враження від нових зустрічей, подорожей, спілкування та нової інформації, які здатні змінювати погляди та ставлення до життя. Інколи одне слово наштовхує на великі думки.

Не кожне село в Україні може похвалитися власним краєзнавчим музеєм. Однак у Межиріча Канівського району він є. Це заслуга ентузіаста Григорія Марченка, який намагається зберегти для нащадків те, без чого неможливе майбутнє жодної нації – пам’ять про предків. У музеї представлено історію Межиріча та навколишніх сіл, показано побут попередніх поколінь. Григорій Марченко захоплено розповідає про своє дітище, яке потребує допомоги. На своїй сторінці в соціальній мережі Facebook керівник соціальних проектів МХП Ірина Ванникова зазначила, що якщо за збереження історії беруться такі люди, то вона упевнена, що в нашого покоління є майбутнє.

«Щоб долучитися до цих чудових починань, я вручила панові Григорію сертифікат, аби підтримати музей. Пишаюся такими невтомними ентузіастами», – зазначила Ірина Ванникова.

Є у селі Межиріч незвичайна країна «Мамонтландія», яка за секунду переносить усіх охочих на 15 тисяч років назад, коли були перші стоянки мисливців на мамонтів. У 1966 році науковці віднайшли на території житло первісних людей, яке є серед одних із найбільших у Європі. Ніна Пустовойт, яка є керівником цього чудового проекту, розповідає, що вчені, які займалися розкопками, запевняли, що знахідок на території цього населеного пункту вистачило б ще не на один музей. Однак наразі дуже гостро стоїть питання збереження того, що вже є, адже задоволення це не з дешевих.

Оселі первісних людей, як і рештки мамонтів, необхідно консервувати, аби вони ще тривалий час могли слугувати прикладом того, що відбувалося тисячі років тому. Для школярів села Межиріч і не тільки «Мамонтландія» є найулюбленішим місцем, де вони дізнаються незвичайні історії про побут та життя первісних людей, а також весело можуть провести час у тематичному кафе. Керівник соціальних проектів МХП зазначила, що такий креативний підхід до популяризації історії є незвичайним, однак дуже дієвим. Тож збереження надбання повинно стати першочерговим кроком як для громади, так і для влади.

Та не лише музеї є в Межирічі. У селі є своя лікарня, яка обслуговує 3600 пацієнтів, а це приблизно шість сіл Канівського району. Поспілкувавшись із головним лікарем, керівник соціальних проектів МХП зрозуміла, що тут є чимало проблем. Люди своїми силами намагаються відремонтувати приміщення, але це надзвичайно важко. Тому дуже важливо, аби громада села Межиріч та влада разом із соціально відповідальним бізнесом об’єднали свої зусилля задля вирішення цього питання. Тільки разом вдасться досягнути бажаного результату, тоді люди отримають якісну та доступну медицину. На своїй сторінці в соціальній мережі Facebook Ірина Ванникова зазначила, що громада помалу, але впевнено рухається в напрямку реалізації медичної реформи. Тож аби допомогти їм досягти мети, вона вручила керівництву лікарні сертифікат на придбання лінолеуму.

«Гуртом можна досягти багато чого, головне, у це вірити. А я впевнена, що у громади Межиріча все задумане вдасться», – написала Ірина Ванникова.

Медицина – це надзвичайно важлива галузь, а тому дуже важливо, аби в кожному населеному пункті люди мали до неї доступ. У селі Мартинівка Канівського району є амбулаторія загальної практики сімейної медицини. Протягом останніх років її поступово приводили до ладу, щоб жителі отримували медичну допомогу. Нещодавно за підтримки ТОВ «Урожай» сюди організували виїзд бригади лікарів із області. Тож люди, відвідавши кардіолога, окуліста та стоматолога, отримали кваліфіковану допомогу та консультацію без потреби їхати за ними до міста. Звичайно, питань, які потребують вирішення, у Мартинівській амбулаторії є ще чимало. Виконувач обов’язків завідувача Тетяна Костенко розповіла керівникові соціальних проектів МХП, що нині лікарям, які працюють тут, бракує житла. Громада самотужки розпочала ремонт будинку, але завершити його власними силами не може. Коментуючи цю ситуацію на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook Ірина Ванникова зазначила, що медицині, особливо в сільській місцевості, обов’язково необхідно допомагати. І це проблема не лише конкретної громади, а і влади та соціально відповідального бізнесу.

«Якщо зусилля всіх об’єднати, то згодом вдасться вирішити чимало нагальних питань. Я ж передала в амбулаторію глюкометр та смужки до нього, аби хворі на цукровий діабет мали можливість контролювати рівень цукру в крові, а лікарі вчасно надати їм рекомендації щодо лікування», – написала Ірина Ванникова.

Нещодавно в Ліплявській громаді відбувся екологічний фестиваль. У ньому взяли участь Степанецька, Сахнівська, Набутівська, Моринська, Мліївська, Ліплявська, Карашинська, Білозірська та інші ОТГ Черкащини. Незвичайним є те, що фестиваль базувався на плогінгу. Це сучасний вид спорту, який бере початок у Швеції, стає популярним серед екоактивістів у всьому світі. Головна ідея – замість пробіжки засміченими вулицями бігуни беруть із собою пакет та під час бігу прибирають узбіччя. Така чудова ініціатива стала можливою завдяки Благодійному фонду «Урожай – громаді» та ПАТ «Миронівський хлібопродукт».

Ірина Ванникова після фестивалю зазначила, що їй як керівникові соціальних проектів МХП було дуже приємно, що багато людей вирішили в такий незвичний спосіб підтримати екологію у громаді.

«Наймолодший учасник із Млієва Вадим Савельєв має всього 15 років, але він свідомо ставиться до чистоти довкілля. Тож аби підтримати такі починання юнака не лише морально, а й матеріально, я подарувала йому грошовий сертифікат. Ну і, звісно ж, чисті вулиці передбачають наявність місць, куди людям необхідно викидати відходи. Тож без подарунка не лишилась і Степанецька ОТГ, якій я вручила сертифікат на придбання сміттєвих баків», – написала в соціальній мережі Ірина Ванникова.

Після такого чистого забігу всім учасникам треба було відпочити. Тож дітвора могла поласувати солодкою ватою та порозважатися на батутах, які організував БФ «Урожай – громаді». А дорослі відвідали виставку народних майстрів, де були представлені безліч неймовірно гарних виробів із дерева та глини, а також чудові картини місцевих художників.

 

Амброзія дорівнює бронхіальній астмі

В Україні почався сезон цвітіння амброзії, найнебезпечнішої рослини для алергіків.

Проблеми зі здоров’ям загрожують кожному сьомому. Пік цвітіння рослини починається з кінця липня і триває до вересня, а неприємні симптоми люди нерідко плутають із сезонними застудами.

Якщо ж алергію на амброзію вчасно не розпізнати і не лікувати, до «букету» збудників можуть додатися продукти або побутовий пил. У 60 % випадків це призводить ще й до бронхіальної астми. Лікарі запевняють, що вилікуватися самостійно не вдасться. Симптоми зникнуть, а ось алергія – ні.

«Алергію лікують лише у спеціальних алергічних центрах специфічною імунотерапією. Коли мікроконцентрацію алергену вводять в організм людини і привчають його імунну систему не реагувати на ці подразники», – розповідає лікар-алерголог Олена Строгонова.

Кількість тих, хто страждає на алергію, щорічно зростає на 5 %. Серед причин – міграція амброзії в інші регіони. Якщо раніше в основному страждали Донецька і Дніпропетровська області, то зараз це проблема і для інших регіонів. Не виняток Черкащина, де зарості небезпечного бур’яну місцями сягають людського зросту, а от боротися з ними комунальні служби не поспішають.

Не потрібно недооцінювати небезпеки цієї рослини, адже алергічний потенціал пилку залежить від кількості алергенів, які вона містить. Індекс варіюється від 0 (нуль) до 5 (дуже високий). Пилок амброзії має індекс 5.

Із 52 антигенів (речовина органічної природи, вступаючи з яким у контакт, імунна система організму «розуміє», що вона має справу з генетично чужорідним матеріалом), присутніх у водному екстракті амброзії, щонайменше 22 є алергенами, тобто здатні викликати алергію в людей.

Шкірні провокаційні проби в одному з досліджень (Steinert, 1999) демонструють, що за алергенністю пилок амброзії в 2–5 разів перевершує пилок дерев.

Щоб викликати алергічну реакцію у схильної до алергії людини, досить наявності 5–10 частинок пилку в кубічному метрі повітря. Для інших видів трав порогова концентрація значно більша.

Кожен кущ амброзії виробляє кілька тисяч насінин (18605 з однієї рослини в одному з досліджень). Вони можуть зберігати здатність сходити у ґрунті до 40 років.

Амброзія дуже швидко виростає повторно після скошування, яке не надто ефективне, оскільки нові гілки ростуть дуже низько над поверхнею землі. Тож спеціалісти рекомендують викорінення бур’яну і спалювання.

Кожна рослина виділяє до декількох мільярдів частинок пилку. Він легко долає по повітрю відстань у кілька сотень кілометрів, що пов’язано з маленькими розмірами її частинок. Амброзія здатна до самозапилення. Це означає, що одна рослина здатна дати початок новій популяції.

На відміну від пилку насіння не здатне до переміщення по повітрю (максимальна дальність «перельоту» – декілька метрів). Воно розноситься колесами автотранспорту, одягом людей, переміщується річками, перетинає кордон із забрудненим урожаєм культурних рослин. Нові осередки зазвичай з’являються вздовж автотрас, залізничних магістралей та річок.

На своїй сторінці в соціальній мережі Facebook керівник соціальних проектів МХП Ірина Ванникова зазначила, що розростання амброзії призводить до збільшення чисельності тих, хто страждає на алергію.

«Я вважаю, що боротися з цим небезпечними бур’яном можна і треба. І для цього не потрібно якихось новітніх технологій, адже кожен біля свого дому чи подвір’я може викорінити цю рослину. Однак не повинні стояти осторонь і працівники комунальних служб та влада. Адже небезпека від амброзії набула вже загальнодержавного масштабу, особливо в невеликих містечках і селах», – зазначила Ірина Ванникова.

 

Освіта – професія – майбутнє

Психологи стверджують, що хороша робота – це одна з обов’язкових умов щасливого життя. Від вдало обраної професії залежить подальша доля людини, її матеріальне становище та рейтинг у суспільстві. Тому нинішні старшокласники стоять перед складним вибором – розібратися у своїх смаках і уподобаннях, знайти золоту середину між бажаннями батьків, порадами друзів та власними прагненнями.

Як і в минулі десятиліття, побутує думка, що вища освіта – це надійна основа для побудови успішної кар’єри. Тому, за підсумками вступної кампанії 2018 року, 76% випускників подали заяви до вишів. Однак нині так склалося, що диплом про закінчення університету часто не є пропуском до забезпеченого життя. Уже стало притчею во язицех, що людям із дипломами доводиться торгувати на базарі. За словами радника міністра освіти Іванни Коберник, українському ринку праці потрібні лише 40% працівників із вищою освітою. Більшість вакансій (60% спеціальностей) вимагають рівня висококваліфікованих випускників професійно-технічних училищ.

У Городищі діють навчальні заклади, які дають спеціальності, що насправді затребувані на ринку праці. Це ДНЗ «Городищенський професійний ліцей» та Державний аграрний коледж. Там розповідають про далеко не поодинокі випадки, коли молоді люди з вищою освітою приходять до них навчатися на перукаря, плиточника, бухгалтера… Тоді знаходять хорошу роботу як в Україні, так і за кордоном. У Міністерстві освіти радять батькам чіткіше пояснювати своїм дітям усі недоліки та переваги як вищої, так і професійно-технічної освіти. Зокрема робити акцент на оплаті праці, розмір якої є досить високим серед багатьох робітничих спеціальностей.

Навчаючись в університеті або ж професійному училищі, головне здобути той фах, який допоможе міцно стояти на ногах і упевнено дивитися в майбутнє. Немає кращого відпочинку, аніж улюблена робота. Водночас нецікава спеціальність перетворюється на тяжку повинність.

Керівник соціальних проектів МХП Ірина Ванникова вважає, що обрання професії в житті є дуже важливою справою, до якої не варто підходити легковажно. Адже від вдало обраного навчального закладу залежить майбутнє місце роботи та те, чи приноситиме професія бажаний матеріальний достаток та задоволення.

«Однак не варто вважати, що матеріальну забезпеченість зможе дати лише вища освіта. Молодь часто недооцінює переваги робітничих професій, а вони є дуже затребуваними в нашій державі. Я дуже поважаю тих, хто обрав робітничий шлях, адже завдяки невтомній роботі таких людей життя навколо нас стає кращим», – написала Ірина Ванникова в соціальній мережі Facebook.

залишити коментар

Create Account



Log In Your Account