Перша згадка про населений пункт згадується у документах часів Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького 1648 – 1657 рр. На початку цих подій власником був такий собі Житкевич, який змушений був накивати п’ятами до Польщі. 27 березня 1649 р. містечко стало власністю самого Хмельницького.

Після того, як було укладено Андрусівське перемир’я, а сталося це 1667 року, коли Правобережна Україна знову відійшла до Польщі, а управителем призначено Житкевича. Який проводив політику ополячення. В листі до короля ігумен Мотронинського монастиря писав, що уніати чинять свавілля, вдираючись до храмів, кривдять священиків, а селян обкладають величезними штрафами.

 

Із 1730 р. Кам’янка стає власністю магнатів Любомирських, перетворившись центром Кам’янського ключа, складової частини Смілянського староства. Із 1756 р. отримує статус містечка. Для захисту від нападів ворогів обгороджено дерев’яним частоколом зі сторожовими вежами, облаштовано захисний рів. У центральній частині знаходився будинок управителя, службові приміщення, а далі – будинки місцевих жителів.

У 1787 р. маєток був придбаний Григорієм Потьомкіним, щоб подарувати племінниці Катерині Самойловій. Після того як вона вийшла заміж за Льва Давидова, подружжя оселилося в містечку. Їхній син Василь Давидов – учасник Вітчизняної війни 1812 р., кадровий військовий. Після відставки у 1820-х роках теж оселився в Кам’янці. Із того часу містечко стає одним із центрів руху проти самодержавства.

Тут бував великий Олександр Пушкін, уперше відвідавши місто в 1820 р., де написав кілька своїх віршів.

Василь Давидов приятелював з офіцерами, які 14 грудня 1825 року у Петербурзі спробували підняти повстання проти царя. Оскільки повстання декабристів подавили, власника Кам’янки, який поділяв їхні ідеї, було засуджено до 20 років каторги. Однак садиба залишалася за його родиною. Станом на 1845 рік тут налічувалося 825 кріпаків і 662 вільних селян. Вони працювали на поміщицьких полях та промислових підприємствах. У 1820 році в урочищі Рудні почав діяти винокурний завод, у 1844 році запрацювала цукроварня, діяла суконна фабрика.

У середині ХІХ ст. велася жвава торгівля, проживало 5 купців третьої гільдії, які мали у власності кілька десятків крамниць та рундуків. Кожну неділю проходили базари, товарооборот яких оцінювався приблизно в 7 тис. карбованців. У центральній частині розміщувалися магазини та склади.

Після прокладення у 1876 р. залізниці, тут розмістили станцію, що позитивно вплинуло на економічне життя. В кінці ХІХ ст. відкрито сірникову фабрику. На початку ХХ ст. тут працювали 78 осіб.

Сестра відомого композитора Петра Чайковського Олександра стала невісткою декабриста Василя Давидова. Митець побував тут вперше у 1865 р., від того часу регулярно бував тут. Щоб створювати свої геніальні композиції, проживав у трикімнатному флігелі. Він зізнавався, що знайшов у містечку спокій для душі та мир, яких був позбавлений у столицях.

Населення Кам’янки постійно зростало. Якщо у 1862 році налічувалося 4319, то 1900 – понад 8800 жителів.

залишити коментар

Create Account



Log In Your Account