Існує версія, що місто було засноване Ярославом Мудрим. У кінці ХІІ століття він був одним із найважливіших прикордонних міст, саме тому князі вели боротьбу за право включити його до своїх володінь. У ХІІІ – ХV століттях містечко розділило ту ж сумну долю, що й багато інших населених пунктів нашого краю – спустошений чужинцями і тривалий час там ніхто не проживав. До 1580 року у письмових джерелах про нього не було згадок. Цього року польський король Баторій надав Корсуню значні привілеї, що дозволило знову заселити містечко. Це було потрібно для того, щоб збудувати сильну фортецю нататарському шляху, які постійно здійснювали набіги. Корсунь отримав Магдебурзьке право (жителі не підкорялися ставленикам, а мали можливість самостійно обирати правителів). Ці права були записані під 1585 роком. Цей же самий документ містив і опис корсунського герба. У 1592 та 1598 роках привілеї міста підтвердилися королівськими грамотами. Кількість жителів стрімко збільшувалося, і в 1616 р., згідно письмових джерел, там було 1300 козацьких дворів. Козаки не сплачували податків, але обов’язково повинні були нести військову службу. В разі військових дій виступали усі разом.

У часи повстань, зокрема під проводом Павлюка, корсунці брали активну участь у подіях. Тому керівники польських військ змушені були спочатку захопити місто, щоб уберегти себе від нападу в спину.

Велика роль жителів містечка і у Національно-визвольній війні 1648 – 1657 років під проводом Богдана Хмельницького. Саме тут відбулася одна із найвизначніших битв під керівництвом гетьмана, в якій поляки зазнали нищівної поразки.

 

Уже після закінчення визвольної війни, у 1659 році тут розмістили козацький арсенал, який налічував 24 гармати. Після поразки російських військ від поляків, у 1660 році в Корсуні відбулася Чорна рада, під час якої гетьманом був обраний Юрій Хмельницький. На ній також козаки прийняли рішення розірвати договір із Москвою. Через три роки тут відбулася ще одна рада, на якій Юрій Хмельницький склав булаву, а його наступником був обраний Павло Тетеря. Місто постійно згадується у документах козацької доби.

За кілька верст від Корсуня на острові, що на р. Рось, полковник Г. Гуляницький заснував Онуфріївський монастир. У цьому монастирі був пострижений у ченці колишній гетьман Юрій Хмельницький. Це відбулося в 1662 році. У власності монастиря знаходилася значна кількість земель та угідь, які були захищені універсалом гетьмана Івана Мазепи від 1707 року. Проте згодом ці маєтності відібрав власник містечка, залишивши за монастирем лише 40 гектарів та вітряк. Навіть багаторічна судова тяганина не допомогла повернути майно.

Кілька століть Корсунь відігравав роль фортеці. З історичних джерел відомо, що замок мав чотири бастіони, оточений був валом і ровом. На валу знаходився дубовий частокіл.

Із 1780 року маєток став власністю королівського племінника Станіслава Понятовського.

У 1799 р. Корсунь подарували Петру Лопухіну, який обіймав посаду генерал-прокурора та міністра юстиції у Російській імперії. Це була жорстока людина, він проводив жорстокі репресії проти місцевих жителів. Лопухін збудував свій палац у стилі стародавніх фортець. На початку ХІХ ст. у містечку працювала суконна фабрика, платна паромна переправа через р. Рось. Правитель Корсуня скуповував у населення золоті та срібні монети, інші предмети, створив гарний домашній музей.

скачать Assassins Creed Syndicate торрент бесплатно

залишити коментар

Create Account



Log In Your Account