Схожі публікації
Нову красиву церкву на честь Святого Пантелеймона Цілителя урочисто освятили і відкрили 5 серпня у с. Дирдин Городищенського району. Храм належить до Української православної церкви Київського патріархату. Будівництво тривало з 2011 року. Благородну справу за свої кошти здійснив бізнесмен і меценат Зіновій Череватий. Як щиро віруюча людина, він безкорисливо зробив цей подарунок громаді села. Також багато місцевих жителів своїми посильними і дуже важливими внесками постійно допомагали будівництву. Церква є дерев’яною, зведена за новими, передовими технологіями.
Колись у Дирдиному вже була церква Цілителя і Святителя Пантелеймона, зведена у 1892 році. За переказами, її побудували брати Бойки разом із заможними селянами Катерушами, Коршаками, Дирдами. На 1913 рік прихожан Свято-Пантелеймонівської церкви було 926 чоловіків і 961 жінка. Священик Василь Орловський отримував казенного жалування 600 рублів на рік, псаломщик Іван Шараєвський – 200 рублів. Церква була центром духовного життя громади.
За радянських часів, церкву закрили, використовували як комору. Але навіть в такому вигляді вона залишалася окрасою села. Подібний феномен майстерно описаний у романі Олеся Гончара «Собор» – храм закритий як культова споруда, але продовжує вражати своєю архітектурною довершеністю.
У Дирдиному завжди з особливим шануванням ставилися до місцевого храмового свята, що припадає на 9 серпня. Практично у кожній сім’ї чекали гостей, або самі відвідували рідних та друзів, з далеких країв приїздили родичі. Ця традиція не зникла й тоді, коли на початку 1980-х будівлю церкви розібрали, начеб то на будівництво ферм. Тому будівництво нового храму є символом духовного відродження і відновленням історичної справедливості.
Храм звели у центрі села, поряд із сільською радою. Звичайно, це не те місце, де церква була раніше. Адже минуло багато часу і село вже не таке, як сотню років тому. Треба враховувати сьогоднішні реалії, зокрема планування і забудову населеного пункту. Проте наріжний камінь для будівництва нового храму узяли із залишків старого фундаменту. Це має глибоке символічне значення, підтверджує зв’язок поколінь, збереження історичної спадщини, повагу до духовних святинь.
