Прекрасний педагог і людина

Прекрасний педагог і людина

«У кожного своя доля і свій шлях широкий» – так писав Тарас Шевченко у поемі «Сон». І правда. Доля Володимира Івановича Щербака розпорядилася так, що він став щасливою людиною, адже здобув бажану професію, працював за фахом, одружився, виростив прекрасних дітей, має внуків і правнуків. А це і є щастя!

Володимир Іванович  народився 10 грудня 1940 року в селі Зелена Діброва. Батьки були колгоспниками, працювали від світанку до смеркання в місцевому колгоспі.  А три сини Андрій, Володимир та Микола як могли допомагали їм. Діда Дениса внуки знали по розповіді батьків, адже його репресували в 1937 році…

У 1955 році Володимир закінчив Зеленодібрівську семирічку, а в 1958 – 10 класів Товстівської середньої школи. І дуже вже йому хотілося навчати дітей. Тому і вирішив поступати в Корсунь-Шевченківське педучилище. Але в той час грошей на дорогу та, тим більше для багатого взуття та одягу, не було. Тому Володя і пішов пішки навпростець, взявши чоботи під руку. Та дійшовши до Корсуня, він був оброшений, одяг в  пилюці. А коли зайшов в училище, щоб здати документи, директор запитав навіщо він прийшов. На що хлопець відповів, що хоче навчатися. З нього посміялися і не прийняли документів, сказавши: “Який з тебе вчитель?” Тоді молодий хлопець пішки повернувся додому, де його зустрів батько і відлупцював, також посміюючись над мріями сина бути педагогом. Тоді Володимир, в той же день попутніми вантажними автомобілями повернувся до Корсуня, де знову зустрів його директор педучилища і через наполегливість узяв документи для здачі екзаменів. Володимир здав екзамени успішно. Так з 1958 по 1961  рік навчався в Корсунь-Шевченківському педучилищі, закінчивши його з відзнакою.

У 1961 році Володимир Іванович вступив на заочне навчання до Полтавського педінституту (факультет математики). І вже з 1961 року працював  вчителем математики Нижньо-Бистрянської восьмирічної школи Хустського району Закарпатської області,  одночасно навчаючись в Ужгородському університеті, куди перевівся з Полтавського інституту. Загальний трудовий стаж роботи без навчання 46 років.

А вже з 1963 року Володимир Іванович переїхав у рідне село, де спочатку працював вчителем математики, продовжуючи навчання в Черкаському педінституті, потім з 1965 року – заступником директора. А  з 1968 по 2000 рік – директором Зеленодібрівської школи. Особлива заслуга Володимира Івановича, що завдяки його клопотанню, у селі в 1979 році було побудовано і відкрито нову школу на 192 місця. У школі працював згуртований колектив, який під керівництвом активного і наполегливого директора добивався високих результатів у навчанні і вихованні підростаючого покоління. За показниками фронтальних районних і обласних перевірок школа була однією з кращих в районі.

У 1997 році Володимиру Івановичу встановлено кваліфікаційну категорію «Спеціаліст вищої категорії». У 1981 році Міністерством   освіти УРСР йому було видано значок «Відмінник народної освіти», а в 1987 нагороджено значком «Отличник просвещения СССР». У 1970 році – медаллю «За доблестный труд». Крім цього, нагороджений багатьма грамотами районного, обласного відділів та Міністерства освіти.

Перебуваючи на заслуженому відпочинку, з 2000 по 2007 рік,  Володимир Іванович за власним бажанням переведений з посади директора школи на посаду вчителя математики.

В селі про цього доброго, справедливого, чесного, хорошого чоловіка  сьогодні, як і раніше, можна почути тільки хороші відгуки. Він нікого не залишив у біді, завжди допомагав у скрутну хвилину, дає слушну пораду. Батьки колишніх учнів і зараз вдячні за навчання та виховання своїх дітей.

І такими Володимир Іванович виховав своїх дітей. Сьогодні син Ігор має хорошу сім’ю і працює в рідному селі Зелена Діброва сільським головою, де люди поважають і шанують його за людяність, чесність, справедливість, працьовитість. А донька Неля з сім’єю проживає і працює в Черкасах. Часто діти відвідують батьків, звертаються за порадою і щиро дякують їм за все.

Схожі публікації

залишити коментар

Create Account



Log In Your Account