Зустріч через 50 років

Зустріч через 50 років

У ці дні повсюди відбуваються зустрічі однокласників минулих років. Вони повертають колишніх випускників у незабутні роки юності, пробуджують приємні спогади. І скільки б років не пройшло, мить зустрічі завжди щемлива і хвилююча. А тим паче коли це поважний ювілей – 50 років з часу закінчення школи.

Ось і нещодавно у селі В’язівок Городищенського району відбулася зустріч випускників 1968 року. Радісні посмішки, здивування, обійми, поцілунки – усе зливалося у єдиний гамір. Сивина посріблила скроні, у словах – виваженість і поміркованість, за плечима – великий життєвий досвід, підростають онуки, а у спогадах – дитинство.

Якраз у ці дні, подумати тільки, півстоліття тому, ми закінчили В’язівську середню школу, – розповідає Катерина Ткаченко. – Ми пішли у широкий світ кожен своїм шляхом. Хтось досягнув у житті більших успіхів, хтось – менших, та це не затьмарило радості зустрічі. З’їхалися до рідного села, щоб поспілкуватися, згадати, порівняти, порадіти та посумувати. Зустрілися із незабутнім дитинством та юністю, вдихнули запах рідного краю, своєї батьківщини.

Невблаганний час забирає в минуле усе нові і нові роки. І якщо в дитинстві вони плелись нескінченою чередою, а в молодості їх просто не помічали, то тепер літа летять, мов на крилах, і доводиться з сумом усвідомлювати, що їм немає вороття. Пом’янули добрим словом учителів та однокласників, яких уже немає в живих.

Випускники… Це у школі вони були галасливими школярами, а зараз у кожного за плечима великий досвід самостійного життя. Зустрічаючись, вдивляючись в обличчя однокласників, прагнули розгледіти знайомі риси. А потім були спогади, спілкування, застілля, фото на згадку. Розповідали одні одному про свої родини, про успіхи дорослого життя і узагалі про все незабутнє.

залишити коментар

Create Account



Log In Your Account